В умовах глобальної світової інтеграції важливого значення для України набувають питання залучення в економіку країни іноземних інвестицій, однією з найефективніших форм здійснення яких є створення підприємств з іноземними інвестиціями. Такі підприємства відіграють значну роль в українській економіці, зокрема, сприяють залученню додаткових фінансових ресурсів, розширенню торгівельних відносин із зарубіжними країнами, створенню додаткових та збереженню існуючих робочих місць, забезпечують доступ до сучасних технологій, розвинених моделей корпоративного управління, тим самим стимулюючи процес виробництва і створюючи конкурентоспроможну продукцію.
Між тим, як свідчать дані Державної служби статистики України, протягом останніх років спостерігається зменшення обсягу залучених прямих іноземних інвестицій в економіку України. Так, станом на 1 липня 2015 року обсяг прямих іноземних інвестицій з початку інвестування склав 42,851 млрд. дол. США, що на 7,17 млрд. дол. США менше, ніж на 1 липня 2014 року, та на 12,47 млрд. дол. США менше, ніж на 1 липня 2013 року [1, C.287]. Різні аспекти правового статусу підприємств з іноземними інвестиціями досліджували вітчизняні науковці, зокрема, О.М. Вінник, Ю.М. Жорнокуй, О.Р. Кібенко, В.А. Малига, Д.Е. Федорчук.
Регулювання іноземних інвестицій в Україні здійснюється згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування" від 19.04.1996р., який визначає основні види і форми іноземних інвестицій, методи і способи їх оцінки, у ньому зафіксовані загальні гарантії захисту іноземних інвесторів і переведення за кордон прибутків і доходів в іноземній валюті. Відповідно до статті 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" підприємства з іноземними інвестиціями - це господарюючий суб'єкт - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, незалежно від форми власності, - створений у відповідності з вимогами законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10 відсотків [2]. Такий господарюючий суб'єкт набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Іноземними інвестиціями є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до Законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Ознаки підприємства з іноземними інвестиціями:
— підприємство корпоративного типу за участю вітчизняних суб’єктів господарювання (резидентів) та іноземних інвесторів (ними можуть бути: іноземні громадяни, особи без громадянства, що не мають постійного місце проживання в Україні, юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої держави, міжнародні організації, інші держави);
— наявність у статутному фонді підприємства іноземної інвестиції у визначених законом формах (види та форми таких інвестицій визначаються ст. 2, 16 Закону «Про режим іноземного інвестування» [2], ст. 391, 392 ГКУ [3]) та розмірі (не менше 10% розміру цього фонду);
— створення такого підприємства може відбуватися шляхом заснування (при цьому принаймні одним із засновників має бути іноземний інвестор), а також у разі внесення його учасником – іноземним інвестором іноземної інвестиції; — майно, що ввозиться в Україну як внесок до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом;
— продукція цих підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови їх сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; — з метою залучення іноземних інвестицій держава закріплює гарантії захисту прав іноземних інвесторів (ст. 397 ГКУ, статті 8-12 Закону «Про режим іноземного інвестування») [2];
— з метою захисту інтересів національної економіки законом можуть встановлюватися обмеження щодо здійснення певних видів господарської діяльності підприємствами з іноземними інвестиціями (види господарської діяльності, що належать до монополії держави) та ін.
Підприємство з іноземними інвестиціями - це окремий самостійно господарюючий суб'єкт, і воно само визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), ціну тощо, якщо інше не передбачено законодавством України. Для здійснення своєї діяльності воно має право залучати на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між підприємством з іноземними інвестиціями та іншими суб'єктами є договір.
Підприємства з іноземними інвестиціями виступають носіями загальних прав та обов’язків, належних всім підприємствам, та спеціальних прав і обов’язків, що становлять основою їх правового статусу. Наявний обсяг прав і обов’язків підприємств з іноземними інвестиціями не передбачається наявність достатніх стимулів для іноземного інвестування. В результаті аналізу досвіду зарубіжних країн Є.О. Липницька пропонує надання:
1) іноземним підприємствам та спільним підприємствам зі значною і вирішальною участю іноземних інвесторів, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки або пріоритетні інноваційні проекти чи виступають учасниками технологічних парків право на застосування зниженої ставки податку на прибуток за умови спрямування вивільнених у зв’язку з цим коштів на збільшення обсягів виробництва, переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій;
2) іноземним підприємствам та спільним підприємствам із значною і вирішальною участю іноземних інвесторів, які беруть участь у реалізації регіональних або місцевих інноваційних програм, право користуватися пільгами із сплати місцевих податків і зборів, наданими таким підприємствам у встановленому порядку за рішенням органів місцевого самоврядування.
В законодавстві України відсутні спеціальні положення щодо гарантій для підприємств з іноземними інвестиціями, Є.О. Липницька пропонує встановити такі гарантії прав:
1) гарантія у разі зміни законодавства;
2) гарантія щодо примусових вилучень;
3) гарантія компенсації та відшкодування збитків [1, C.292].
Існують певні обмеження щодо набуття правового статусу підприємств з іноземними інвестиціями, як-то:
1) обмеження на заснування та участь в окремих підприємствах іноземних осіб, зареєстрованих в офшорних зонах, перелік яких затверджено КМУ, країнах, включених FATF до списку країн, що не співпрацюють у сфері протидії відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, та деяких інших країнах;
2) встановлення максимально допустимої частки участі іноземних інвесторів у статутних капіталах окремих підприємств, діяльність яких зачіпає публічні інтереси [1, C.290] .
Враховуючи досвід зарубіжних країн щодо захисту національних інтересів у відносинах з іноземними інвесторами, з приводу цього висловлюється у науковій література пропозиція стосовно прийняття спеціального закону, що визначатиме стратегічні для держави сфери економік та встановлюватиме максимальну межу присутності в них іноземного капіталу.
Підставами припинення правового статусу підприємства з іноземними інвестиціями є:
1) припинення іноземного підприємства як юридичної особи;
2) відчуження іноземним інвестором акцій;
3) відчуження іноземним інвестором прав засновника діючого унітарного підприємства резиденту України;
4) припинення належних іноземному інвестору прав засновника підприємства з іноземними інвестиціями в інший спосіб.
Моментом припинення правового статусу підприємства з іноземними інвестиціями є момент державної реєстрації припинення іноземного підприємства як юридичної особи, а у випадках припинення належних інвестору прав засновника підприємства з іноземними інвестиціями - момент державної реєстрації відповідних змін до установчих документів цього підприємства.
Отже, підприємства з іноземними інвестиціями супроводжується низкою проблем, які зумовлені, зокрема, незавершеність розробки окремих аспектів їх правового статусу серед яких набуття статусу такими підприємствами, реалізація ними своїх прав і обов’язків. Окремі положення нормативно-правових актів, що регулюють статус підприємств з іноземними інвестиціями містять низку протиріч і недоліків, які потребують усунення, зокрема, щодо набуття та припинення статусу таких підприємств, майнової основи їх діяльності, забезпечення гарантій прав захисту.
Література:
1. Липницька, Є. О. Підприємства з іноземними інвестиціями: визначення понять / Є. О. Липницька // Гармонизация законодательства Украины и международная интеграция: внешнеэкономическая деятельность: сб. науч. тр. / НАН Украины; Ин-т экономико-правовых исследований / відп. ред. В. К. Мамутов. − Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2007. – С. 285−295.
2. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
Автор: адвокат юридической фирмы «Правовой элемент» Папинян Виктория