Орган, в який направлено запит в отриманні необхідної інформації не відповів в встановлений термін, що робити?
Рішення, Дії чи бездіяльність розпорядніків информации могут буті оскаржені до керівника Розпорядниками, ВИЩОГО органу або суду.
Оскарження РІШЕНЬ, Дій чи бездіяльності розпорядніків информации до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, зокрема, диспозиція ст. 212.3 Кодексу України про Адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за «неправомірну відмову в наданні информации, несвоєчасне або Неповне Надання информации, Надання информации, что НЕ відповідає дійсності, у випадка, коли така інформація підлягає Надання на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до Законів України" Про інформацію "," Про доступ до публічної інформації "," Про звернення громадян "," Про доступ до СУДОВИХ РІШЕНЬ "та" Про засади Запобігання и протідії Корупції ", або на Адвокатська запит, запит кваліфікаційно-дісціплінарної КОМІСІЇ адвокатури, ее палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатська діяльність" »
Приватизація квартири в казармі. Я Вам скинув документи на пошту, скажіть будь ласка чи можу я приватизувати квартиру, кімнату в казармі?
ВИСНОВОК ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТЛОМ ХОМУТОВА АНДРІЯ ФЕДОРОВИЧА
Правове регулювання забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом здійснюється Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно із абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні – у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 (далі – Порядок № 1081), та він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1081 військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
Згідно із п. 3 Порядку № 1081 Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1081 з метою забезпечення прозорості механізму надання житла військовослужбовцям та членам їх сімей відомості про кількість житлових приміщень, що підлягає розподілу і що розподілено, повинні систематично висвітлюватися у друкованих засобах масової інформації і на веб-сторінках Інтернет.
Згідно із п. 6 Порядку № 1081 питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п. 7 Порядку № 1081 військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Згідно із п. 8 Порядку № 1081 житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом.
Відповідно до п. 9 Порядку № 1081 до числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири.
Згідно з п. 10 Порядку № 1081 оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі.
Відповідно до п. 11 Порядку № 1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно з п. 12 Порядку № 1081 службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1081 службове житлове приміщення повинне бути благоустроєно стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
Згідно з п. 14 Порядку № 1081 службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті).
Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні.
Військовослужбовець та повнолітні члени його сім'ї беруть письмове зобов'язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1081 службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без рахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом.
Згідно з п. 16 Порядку № 1081до користування службовими житловими приміщеннями не застосовуються правила про обмін житлового приміщення, у тому числі з наймачем іншого службового житлового приміщення, бронювання житлового приміщення.
Відповідно до п. 17 Порядку № 1081 військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням із списків військових частин, звільняють займане службове житло і на час навчання забезпечуються житлом у гуртожитках навчального закладу.
Згідно з п. 19 Порядку № 1081 у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1081 військовослужбовець та члени його сім'ї зобов'язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання.
Згідно з п. 21 Порядку № 1081 при звільненні з військової служби військовослужбовець підлягає виселенню із службового житлового приміщення з усіма членами сім'ї, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до п. 22 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Згідно з п. 23 Порядку № 1081 для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника). До рапорту додаються: довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги. Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.
Відповідно до п. 24 Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
Згідно із п. 25 Порядку № 1081 на кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку.
Відповідно до п. 26 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Згідно із п. 27 Порядку № 1081 військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням із списків військових частин, забезпечуються на час навчання житлом у гуртожитках навчального закладу, яке вивільнюють після закінчення навчання.
За зазначеними військовослужбовцями на весь період навчання зберігається черга на одержання житла за попереднім місцем служби.
Згідно з п. 29 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 30 Порядку № 1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з п. 31 Порядку № 1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 32 Порядку № 1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.
Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Згідно з п. 33 Порядку № 1081 житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.
Відповідно до п. 34 Порядку № 1081 На підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.
Згідно із абз. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні - у сімейних гуртожитках.
Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі – Інструкція № 737).
Згідно із п. 1.3. Інструкції № 737 забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:
- надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;
- надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;
- надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;
- участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);
- надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;
- надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;
- оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу.
Відповідно до п. 1.5. Інструкції № 737 військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно із п. 1.11. Інструкції № 737 усі питання, пов’язані з перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.
Відповідно до п. 3.1. Інструкції № 737 військовослужбовці та члени їх сімей, за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень.
Згідно із п. 3.6. Інструкції № 737 службові жилі приміщення повинні використовуватися тільки за призначенням. Службові жилі приміщення не підлягають приватизації, обміну, розділу, бронюванню і здаванню в оренду, найом (піднайом).
Слід зазначити, що громадяни можуть приватизувати їх лише після того, коли статус службових квартир (кімнат, будинків) буде з них знятий. Питання приватизації службових квартир є важливим для тих громадян, які мешкають у квартирах, що мають цей статус.
Відповідно до п. 6.1. Інструкції № 737 за відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі (у тому числі одинока (одинокий) мати (батько)), розміщуються безкоштовно в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах (далі - казарма) у розташуванні військової частини.
При наданні жилого приміщення в казармі перевагу необхідно надавати військовослужбовцям військової служби за контрактом, спеціальності яких визначають бойову готовність військової частини.
Казарми – будівлі, розташовані на територіях військових містечок, які переобладнані для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в органах місцевого самоврядування як об’єкти житлового фонду.
Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, призначених для проживання одиноких громадян.
За відсутності потреби в наданні житлових приміщень у казармах у розташуванні військової частини для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, зазначені приміщення за рішенням командира військової частини надаються особам офіцерського складу за їх письмовою згодою, а також особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі.
За рішенням Міністра оборони України може бути порушено клопотання перед сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою (відповідною державною адміністрацією) про реєстрацію казарми як гуртожитку чи житлового будинку, а у військовій частині А0515 - за рішенням командира військової частини А0515. Проект рішення готується у ГКЕУ ЗС України за клопотанням начальника КЕВ (КЕЧ) району, погодженим із начальником гарнізону. Після отримання відповідного рішення Міністра оборони України начальник КЕВ (КЕЧ) району подає клопотання до сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (відповідної державної адміністрації) про реєстрацію казарми як гуртожитку чи житлового будинку з одночасним поданням документів, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 6.3. Інструкції № 737 місце для проживання в казармах надається військовослужбовцям на час проходження служби в цьому населеному пункті рішенням КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини. Список розподілу місць для проживання в казармі затверджується начальником гарнізону.
Для прийняття рішення про надання місця для проживання в казармі командиром (начальником) військової частини подається клопотання начальнику КЕВ (КЕЧ) району на підставі рапорту про надання місця для проживання в спеціально пристосованій казармі (додаток 27), зареєстрованого в журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання жилої площі в гуртожитках і місць у спеціально пристосованих казармах та заяв працівників щодо надання жилої площі в гуртожитках (додаток 23), який ведеться у військовій частині.
До рапорту про надання місця для проживання в спеціально пристосованій казармі (додаток 27) військовослужбовцем додаються такі документи:
-копії паспортів військовослужбовця та повнолітніх членів сім’ї;
-Ф-3;
-Ф-5;
-Ф-7.
У десятиденний строк з дня надходження рапорту про надання місця для проживання у спеціально пристосованій казармі (додаток 27) представник житлової комісії надсилає його копію, завірену в установленому порядку, з резолюцією командира військової частини до КЕВ (КЕЧ) району.
У КЕВ (КЕЧ) району на підставі отриманих документів військовослужбовці обліковуються у списку рапортів військовослужбовців, що потребують жилої площі в гуртожитках і місць у спеціально пристосованих казармах, та заяв працівників щодо надання жилої площі в гуртожитках (додаток 25), який ведеться у КЕВ (КЕЧ) району.
Згідно з п. 6.4. Інструкції № 737 на підставі рішення про надання місця для проживання в казармі квартирно-експлуатаційний орган видає спеціальний дозвіл на проживання в спеціально пристосованій казармі (додаток 28) (далі - Спеціальний дозвіл), який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Спеціальний дозвіл вручається військовослужбовцю, на ім’я якого він виданий. Під час одержання Спеціального дозволу пред’являються паспорти (або документи, що їх замінюють) усіх осіб, включених до Спеціального дозволу, з відміткою про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання та реєстрацію за місцем служби. Під час видачі Спеціального дозволу вносяться відповідні відмітки до обох примірників Карток обліку.
Під час вселення в надане приміщення військовослужбовець здає Спеціальний дозвіл у КЕВ (КЕЧ) району або навчальний заклад, на балансі якого перебуває казарма. Спеціальний дозвіл дійсний на час навчання або проходження військової служби військовослужбовцем у ЗС України в цьому населеному пункті.
Відповідно до п. 6.5. Інструкції № 737 місця для проживання в казармах надаються в розмірі не менше ніж розмір, встановлений Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208.
Приміщення в казармі не підлягають обміну, розділу, бронюванню і здаванню в оренду, найому (піднайому).
Згідно із довідкою військової частини А 2171 від 06.11.2013 року № 463 майор Хомутов Андрій Федорович перебуває на військовій службі у в/ч А 2171.
Відповідно до довідки військової частини А 2171 від 06.11.2013 року № 462 на утриманні майора Хомутова Андрія Федоровича знаходиться сім’я у складі:
дружина – Хомутова Віта Іванівна, 14.05.1977 року народження;
донька – Надія, 07.04.2003 року народження;
син – Ілля, 16.02.2009 року народження.
Проте, як вбачається з наданих матеріалах майору Хомутову Андрію Федоровичу, який проходить військову службу у в/ч А 2171, КЕВ у м. Одесі надано спеціальній дозвіл на проживання в спеціально пристосованій казармі № 29 від 06.12.2013 року на право зайняття з сім’єю з 1 особи жилої площі в спеціально пристосованій казармі № 42 по вул. Фонтанська дорога, буд. 14, кімната № 145, розміром 65,0 кв.м.
Звертаємо увагу, що у цьому спеціальному дозволі всупереч форми спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі, наведеній у додатку 28 до Інструкції № 737, не вказано рішення уповноваженого органу, на підставі якого цей спеціальний дозвіл виданий.
15.04.2014 року Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області зареєстровано місце проживання Хомутова Андрія Федоровича за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14.
Документально підтверджена інформація про реєстрацію місця проживання членів сім’ї Хомутова Андрія Федоровича за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, не надана.
Проте, звертаємо увагу, що інформація, надання для отримання спеціального дозволу на проживання в спеціально пристосованій казармі № 29 від 06.12.2013 року, щодо складу сім’ї Хомутова Андрія Федоровича не відповідає вищевикладеній інформації про дійсний склад його сім’ї.
Згідно з п. 6.6. Інструкції № 737 військовослужбовці, направлені на навчання до військових навчальних закладів з виключенням зі списків військових частин, разом з членами сім’ї звільняють займане приміщення в казармі за місцем служби за умови забезпечення на час навчання жилим приміщенням у гуртожитку військового навчального закладу (службовим жилим приміщенням, приміщенням у казармі) відповідно до складу сім’ї.
Відповідно до п. 6.8. Інструкції № 737 у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов’язаного з переїздом в іншу місцевість, місце для проживання в казармі, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню ним та членами його сім’ї в місячний строк з дня отримання жилого приміщення за новим місцем служби.
Військовослужбовець та члени його сім’ї зобов’язані у двотижневий строк звільнити займане ними місце для проживання в казармі в разі надання службового жилого приміщення, отримання жилого приміщення для постійного проживання, придбання в межах гарнізону жилого приміщення для постійного проживання або вибуття для виконання службових обов’язків за кордон разом з членами сім’ї.
Згідно із п. 6.9. Інструкції № 737 начальник КЕВ (КЕЧ) району зобов’язаний прийняти місце для проживання в казармі за актом приймання-передавання, до якого додаються дефектний акт (за потреби) та довідка про оплату користування комунальними послугами (для осіб офіцерського складу).
Особи, які вибувають з казарми, зобов’язані здати все майно, що надавалося їм у користування.
У разі нездачі зазначеного майна, його псування, пошкодження жилих та інших приміщень, меблів, обладнання, інвентарю військовослужбовець, який вибуває з казарми, відшкодовує заподіяну шкоду відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.
Після цього військовослужбовцю видається довідка (додаток 4) про здачу жилого приміщення у КЕВ (КЕЧ) району та вносяться відповідні відмітки до обох примірників Карток обліку (додаток 8).
Водночас, згідно із довідкою про проходження служби у військовій частині від 19.09.2014 року № 182/4/1512 майор Хомутов Андрій Федорович проходить військову службу у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського на посаді слухача денної форми навчання з 01.09.2014 року по 18.06.2016 року і проживає на його території. Довідка видана для реєстрації за місцем проживання.
Інформація про реєстрацію місця проживання майора Хомутова Андрія Федоровича у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського відсутня.
Відповідно до довідки від 19.09.2014 року № 182/4/1513, виданої Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського, в особовій справі майора Хомутова Андрія Федоровича значиться сім’я у складі:
дружина – Хомутова Віта Іванівна, 14.05.1977 року народження;
донька – Надія, 07.04.2003 року народження;
син – Ілля, 16.02.2009 року народження.
Документально підтверджена інформація про реєстрацію місця проживання членів сім’ї Хомутова Андрія Федоровича у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського не надана.
Як вбачається з наданих матеріалів, 26.12.2016 року виконкомом Миколаївської міської ради Хомутова Андрія Федоровича знято з реєстрації місця проживання за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, та зареєстровано місце проживання за адресою: м. Миколаїв, вул. Г. Карпенка, 26.
Документально підтверджена інформація про реєстрацію місця проживання членів сім’ї Хомутова Андрія Федоровича за адресою: м. Миколаїв, вул. Г. Карпенка, 26, не надана.
Відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністертства оборони України від 03.07.2013 року № 448, військове містечко – це майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із казарменим фондом, житловим фондом, обєктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони. Житловий фонд – це житлові будинки, гуртожитки, казарми поліпшеного планування (спеціально пристосовані казарми у розташуванні військової частини, які призначені для розміщення військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу служби за контрактом), готелі та інші будівлі, що включені до житлового фонду. Територія військового містечка – це частина земельної ділянки з установленими межами, на якій розміщуються фонди військового містечка, що використовується для розквартирування військових частин та розміщення військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно із ст. 1 Закону України військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Таким чином, спеціально пристосована казарма № 42 по вул. Фонтанська дорога, 14 у м. Одесі у розташуванні військової частини є військовим майном.
Із урахуванням норм ч.ч. 1 і 2 ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
У разі якщо спеціально пристосована казарма № 42 по вул. Фонтанська дорога, 14 у м. Одесі не зареєстрована як гуртожиток, то на неї не поширюються вимоги законодавства щодо гуртожитків.
При цьому, ст. 127 ЖК УРСР не відносить спеціально пристосовані казарми до гуртожитків.
В той же час, звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України було підготовлено проект Закону України ««Про внесення змін до статті 127 Житлового кодексу Української РСР» (реєстр. № 3450 від 21.10.2013 р.), яким пропонувалося внести до статті 127 Житлового кодексу Української РСР зміни, які передбачають використання гуртожитків для проживання військовослужбовців, а також можливість використання як гуртожитків спеціально пристосованих казарм. На думку суб’єкта права законодавчої ініціативи, прийняття даних положень сприятиме посиленню соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, які на період проходження військової служби проживають у казармах. Водночас, 27.02.2014 року цей проект було відкликано.
При цьому, згідно із ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Отже, місця у спеціально пристосованих казармах (які не зареєстровані як гуртожитки) не відносять до об’єктів приватизації.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Відповідно до п. 4 наказу Міністра оборони України від 03.01.1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» обов’язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).
Водночас, правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей регулює Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії якого поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників, поліцейських та працівників Національної поліції, а також членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них (ст. 1).
В той же час, згідно із ч. 3 ст. 1 Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об’єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, системи цивільного захисту та державних навчальних закладів.
Отже, і гуртожитки, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, не є об’єктами приватизації згідно із вищенаведеними нормативно-правовими актами.
Таким чином, вважаємо, що за вищенаведених встановлених обставин та з урахуванням вказаного правового регулювання, вирішити питанн
Чи потрібна спадкоємцю земельної ділянки с / г призначення переукладати договір з орендарем, або укладати додаткові угоди від свого імені? Чи можливо розірваність такого договору в зв'язку з смертю орендодавця?
Особа, яка отримала право власності на будь-яку річ, яка знаходиться в оренді, не повинно переукладати договір оренди з орендарем, якщо про це прямо не сказано в договорі.
Якщо в договорі оренди зазначено, що при зміні власника речі, яка здається в оренду, договір оренди припиняється, то в цьому випадку необхідно укладати новий договір оренди, якщо спадкоємець земельної ділянки та орендар бажають продовжити орендні відносини.
Таким чином, якщо в договорі оренди земельної ділянки не вказано, що договір припиняє свою дію при зміні власника земельної ділянки або в зв'язку зі смертю орендодавця, ви не зобов'язані переукласти цей договір. Вам достатньо мати документ, який підтверджує, що саме ви стали власником цієї земельної ділянки.
Гражданский кодекс Украины
N 435-IV, 16.01.2003, Кодекс Украины, Верховная Рада Украины
Статья 770. Правопреемство в случае изменения владельца вещи, переданной в аренду
1. В случае изменения владельца вещи, переданной в аренду, к новому собственнику переходят права и обязанности наймодателя.
2. Стороны могут установить в договоре найма, что в случае отчуждения наймодателем вещи договор найма прекращается.
Статья 179. Понятие вещи
1. Речью есть предмет материального мира, относительно которого могут возникать гражданские права и обязанности.
Статья 181. Недвижимое и движимое имущество
1. К недвижимым вещам (недвижимое имущество, недвижимость) относятся земельные участки, а также объекты, расположенные на земельном участке, перемещение которых невозможно без их обесценивания и изменения их назначения.
Режим недвижимой вещи может быть распространен законом на воздушные и морские суда, суда внутреннего плавания, космические объекты, а также другие вещи, права на которые подлежат государственной регистрации.
2. Движимыми вещами есть вещи, которые можно свободно перемещать в пространстве.
Якщо обвинувачений був заочно засуджений за зберігання наркотиків, але ховається, який термін давності притягнення до кримінальної відповідальності і чи є він взагалі?
У кримінальному праві є різні види строків давності.
Є термін давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст.49 Кримінального кодексу України), а є термін давності виконання вироку, тобто покарання (ст.80 Кримінального кодексу України).
Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності - це термін, протягом якого особа може бути притягнута до відповідальності, тобто термін протягом якого особі може бути призначено покарання. Цей термін обчислюється з моменту вчинення злочину і закінчується моментом вступу в силу вироку, яким призначено покарання за цей злочин. Однак, якщо особа ховалося від слідства або суду, або вчинила новий злочин, то термін давності переривається, тобто не враховується. Іншими словами на таких осіб не поширюються строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Термін давності виконання вироку (покарання) починається з моменту вступу вироку в силу. Однак, цей термін переривається, тобто не рахується, якщо особа переховується від відбуття покарання. Перебіг це терміну починається з моменту, коли особа з'явиться для відбуття покарання або коли його затримають.
Ви вказуєте, що обвинувачений переховується після засудження, тобто після призначення йому покарання судом. Таким чином в вашому випадку мова йде про терміну давності виконання покарання. Ці терміни визначені в ст.80 Кримінального кодексу України.
Строки давності вказані в статтях 49 і 80 Кримінального кодексу України. Тривалість строків залежить від тяжкості злочину, вчинення якого ставиться в провину. Тяжкість злочину визначена ст.12 Кримінального кодексу України.
Для визначення тяжкості злочину до уваги береться покарання, вказане в статті кримінального кодексу, порушення якої інкримінується особі, а не покарання, яке призначається судом цього конкретній особі.
Статья 49. Освобождение от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности
1. Лицо освобождается от уголовной ответственности, если со дня совершения им преступления и до дня вступления приговора в законную силу истекли следующие сроки:
1) два года - при совершении преступления небольшой тяжести, за которое предусмотрено наказание менее строгое, чем ограничение свободы;
2) три года - при совершении преступления небольшой тяжести, за которое предусмотрено наказание в виде ограничения или лишения свободы;
3) пять лет - при совершении преступления средней тяжести;
4) десять лет - при совершении тяжкого преступления;
5) пятнадцать лет - при совершении особо тяжкого преступления.
2. Течение давности приостанавливается, если лицо, совершившее преступление, уклонилась от досудебного следствия или суда. В этих случаях течение давности возобновляется со дня появления лица с признанием или ее задержание. В этом случае лицо освобождается от уголовной ответственности, если со времени совершения преступления прошло пятнадцать лет.
3. Течение давности прерывается, если до истечения указанных в частях первой и второй настоящей статьи сроков лицо совершило новое преступление средней тяжести, тяжкое или особо тяжкое преступление. Исчисление давности в этом случае начинается со дня совершения нового преступления. При этом сроки давности исчисляются отдельно за каждое преступление.
4. Вопрос о применении давности к лицу, совершившему особо тяжкое преступление, за которое по закону может быть назначено пожизненное лишение свободы, решается судом. Если суд не сочтет возможным применить давность, пожизненное лишение свободы не может быть назначено и заменяется лишением свободы на определенный срок.
5. Давность не применяется в случае совершения преступлений против основ национальной безопасности Украины, предусмотренных в статьях 109-114-1, против мира и безопасности человечества, предусмотренных в статьях 437-439 и части первой статьи 442 настоящего Кодекса.
Статья 80. Освобождение от отбывания наказания в связи с истечением сроков давности исполнения обвинительного приговора
1. Лицо освобождается от отбывания наказания, если со дня вступления в силу обвинительного приговора он не был выполнен в следующие сроки:
1) два года - при осуждении к наказанию менее сурового, чем ограничение свободы;
2) три года - при осуждении к наказанию в виде ограничения свободы или лишения свободы за преступление небольшой тяжести;
3) пять лет - при осуждении к наказанию в виде лишения свободы за преступление средней тяжести, а также при осуждении к лишению свободы на срок не более пяти лет за тяжкое преступление;
4) десять лет - при осуждении к наказанию в виде лишения свободы на срок свыше пяти лет за тяжкое преступление, а также при осуждении к лишению свободы на срок не более десяти лет за особо тяжкое преступление;
5) пятнадцать лет - при осуждении к наказанию в виде лишения свободы на срок более десяти лет за особо тяжкое преступление.
2. Сроки давности по дополнительным наказаний определяются основным наказанием, назначенным по приговору суда.
3. Течение давности приостанавливается, если осужденный уклоняется от отбывания наказания. В этих случаях течение давности возобновляется со дня появления осужденного для отбывания наказания или со дня его задержания. В этом случае сроки давности, предусмотренные пунктами 1-3 части первой настоящей статьи, удваиваются.
4. Течение давности прерывается, если до истечения сроков, указанных в частях первой и третьей настоящей статьи, осужден поступит новый средней тяжести, тяжкое или особо тяжкое преступление. Исчисление давности в этом случае начинается со дня совершения нового преступления.
5. Вопрос о применении давности к лицу, осужденному к пожизненному лишению свободы, решается судом. Если суд не сочтет возможным применить давность, пожизненное лишение свободы заменяется лишением свободы.
6. Давность не применяется в случае осуждения за преступления против мира и безопасности человечества, предусмотренные статьями 437-439 и частью первой статьи 442 настоящего Кодекса.
Статья 12. Классификация преступлений
1. В зависимости от степени тяжести преступления делятся на преступления небольшой тяжести, средней тяжести, тяжкие и особо тяжкие.
2. Преступлением небольшой тяжести является преступление, за которое предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок не более двух лет, или другое, более мягкое наказание за исключением основного наказания в виде штрафа в размере трех тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан.
3. Преступлением средней тяжести является преступление, за которое предусмотрено основное наказание в виде штрафа в размере не более десяти тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан или лишение свободы на срок не более пяти лет.
4. Тяжелым преступлением является преступление, за которое предусмотрено основное наказание в виде штрафа в размере не более двадцати пяти тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан или лишение свободы на срок не более десяти лет.
5. Особенно тяжелым преступлением является преступление, за которое предусмотрено основное наказание в виде штрафа в размере более двадцать пять тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан, лишение свободы на срок свыше десяти лет или пожизненное лишение свободы.
6. Степень тяжести преступления, за совершение которого предусмотрено одновременно основное наказание в виде штрафа и лишения свободы, определяется исходя из срока наказания в виде лишения свободы, предусмотренного за соответствующее преступление.
Добрий день! Дружина подала позов на виплату аліментів на дитину, яка навчається. І попросила стягувати з дня подачі позову. Але я плачу аліменти до повноліття. До 18 років залишилося 2 місяці. Виходить вона хоче стягувати за два місяці, що і до повноліття і на дитину, яка навчається. Чи можливо платити аліменти двічі? На яку норму права мені посилатися в суді?
Все вірно. Двічі аліменти не сплачуються.
У суді ви можете спертися на ст. 200 Сімейного кодексу України, в якому йдеться: Суд візначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставинам, зазначену у статті 182 цього Кодексу.
Ст. 182 говорить: При візначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів других дітей, непрацездатніх
Чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставинні, что ма ють істотне значення.
Ось ці інші обставини і є ваша виплата аліментів до повноліття.
Тобто, іншими словами, суд повинен врахувати вашу виплату аліментів до повноліття і дату подачі позовної заяви і разом вивести просту формулу того, що виплата повинна початися з моменту повноліття дитини.
Каков порядок наследования имущества после смерти человека. Необходимые документы для открытия наследства, и какой срок ее открытия. Обстоятельства дела: После смерти матери осталось недвижимое имущество, а именно - квартира. При жизни лицо не оставила завещания. После смерти лица у нее осталось двое детей (на момент смерти совершеннолетние). Поэтому фактически наследниками являются дети и муж. Человек не желает вступать в наследство, и соответственно свою часть хочет оставить детям.
Так, как при жизни лицо не оставила завещания, то наследование будет осуществляться по закону в соответствии с очередей наследования. В умершего осталось три наследника: человек и двое детей, в соответствии с с. 1261 Гражданского кодекса Украины все они входят в первую очередь наследования.
Согласно ч. 2 ст. 1220 Гражданского кодекса Украины временем открытия наследства является день смерти лица или день, с которого она объявляется умершим. Для принятия наследства устанавливается срок в шесть месяцев, который начинается со времени открытия наследства в соответствии со ст. 1270 Гражданского кодекса Украины.
Для того чтобы открыть наследство детям и мужу необходимо подать заявление о принятии наследства. Так, в соответствии со ст. 1269 - наследник, желающий принять наследство, но на время открытия наследства не проживал постоянно с наследодателем, должен подать нотариусу заявление о принятии наследства. Заявление о принятии наследства подается наследником лично.
Так, как отец не желает принимать наследство, то есть свою часть в наследстве, то он может отказаться от нее в течение шести месяцев в соответствии со ст. 1273 Гражданского кодекса Украины. Отказ от принятия наследства является безусловным и безоговорочным.
Так, как человек умершего отказывается от наследства в пользу своих детей, то соответственно его часть распределяется между ними поровну.
Для открытия наследства лицам необходимо предоставить следующие документы:
· Свидетельство о смерти (копия и оригинал)
· Свидетельство о браке (копия и оригинал), или справка ЗАГС о браке
· Свидетельство о рождении (копия и оригинал)
· Право установочный документ на недвижимость (квартиру)
· Выписка из Реестра прав собственности на недвижимое имущество
· Справка из ЖЭКа о составе семьи
· Паспорте данные и идентификационный код лица, вступает в наследство
На меня было оформлено завещание бабушкой. Скажите пожалуйста, будет ли дешевле оформление, если мы оформим договор пожизненного содержания?
До спадкоємців, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, з метою оподаткування застосовується ставка у розмірі 5% вартості об’єкта спадщини, що ними успадковується. Вы относитесь ко второй линии родства. И должны будете заплатить 5 процентов от оценки.
Доцільно зазначити, що наразі у Верховній Раді України на розгляді є проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування спадщини) від 27.11.2014 р. №0940, за яким, зокрема, пропонується оподатковувати за нульовою ставкою об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця не лише першого, а й другого ступеня споріднення (баба-дід, рідні брати-сестри). До того ж це правило не планується поширювати на отримання подарунків від дарувателя, що не є членом сім’ї першого ступеня споріднення обдаровуваного.
Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.
Т.е. по договору пожизненного содержание платится такой налог как при продаже.
Згідно з п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Т.е. при условии, что имущество находится в собственности более 3-х лет и вы не получали за год другого имущества, вы не будете уплачивать налог в размере 5 процентов от оценки.
Возможно, Вам будет выгодно оформить договор пожизненного содержания. Нотариус подскажет, сколько будет стоит переоформление и вы сможете у него подтвердить информацию. И уже решите, как правильно поступить.
Можем порекомендовать Одесскую государственную нотариальную контору №2, по адресу: ул. Ришельевская, 67, тел.: (48) 785-68-39;
(48) 785-68-59.
Платинум банк - возврат депозита. Как вернуть депозит из Платинум банка? Что делать, если мы положили депозит в Платинум Банк?
Необходимо обратиться в письменной форме во временную администрацию Платинум банка.
Образец обращения в Платинум банк.
Уповноваженій особі Фонду
гарантування вкладів
фізичних осіб,
тимчасовому адміністратору
ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО
ТОВАРИСТВА
«ПЛАТИНУМ БАНК»
вул. Амосова, 12, м. Київ, 03680
Advokat24.top
вул. Advokat24.top кв. 8, м. Одеса,
65002
Тел.: 063-425-90-30
Щодо відшкодування
коштів за вкладом
Між мною, Advokat24.top (Вкладником за нижченаведеним договором, Advokat24.top року народження, паспорт серії Advokat24.top , виданий Приморським Advokat24.top в Одеській області Advokat24.top року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: Advokat24.top ), та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЛАТИНУМ БАНК» (ТМ «PLATINUM BANK», ідентифікаційний код юридичної особи: 33308489, далі – Банк) укладено договір № 00494829 про розміщення вкладу «ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ» (з щомісячною виплатою процентів та подовженням строку зберігання) від Advokat24.top року (далі – Договір, копія додається).
Відповідно до п. 1.1. Договору Банк приймає від Вкладника на вкладний рахунок № Advokat24.top грошову суму у розмірі 10000 (десять тисяч доларів США 00 центів) (надалі – Вклад) та зобов’язується повернути Вклад та сплатити проценти за користування Вкладом на умовах та у порядку, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору Вкладник доручає Банку без додаткового узгодження та без надання платіжного доручення здійснити перерахування коштів в сумі Вкладу з поточного/карткового рахунку № Advokat24.top , який відкрито у Банку на ім’я Вкладника, на Вкладний рахунок, що зазначений у п. 1.1. цього Договору, з метою внесення суми Вкладу. Банк не здійснює зазначене в цьому пункті доручення Вкладника, у разі якщо внесення Вкладу на Вкладний рахунок здійснюється через касу Банку.
Відповідно до п. 2.2. Договору строк зберігання Вкладу: з дати його внесення Вкладником до дати повернення Вкладу Advokat24.top року. Строк зберігання Вкладу подовжується на той самий строк, якщо Вкладник не звернувся до Банку за Вкладом в дату його повернення, протягом операційного часу відділення Банку. При цьому, кількість днів у наступному строку зберігання коштів може відрізнятися від попереднього строку, якщо дата повернення Вкладу припадає на небанківський день; в такому випадку встановлюється дата повернення Вкладу наступного банківського дня. Подовження строку може здійснюватись необмежену кількість разів. Клієнт має право відмовитися від автоматичного подовження строку зберігання Вкладу шляхом звернення до Банку не пізніше дня, що передує даті повернення Вкладу, та подання письмової заяви, встановленого Банку зразку, про відмову від подовження.
Відповідно до п. 2.3. Договору процентна ставка за Вкладом: 7,5% (Сім цілих п’ять десятих) річних. Зазначена в цьому пункті Договору процентна ставка є фіксованою та не змінюється протягом першого строку розміщення Вкладу.
У разі подовження строку зберігання Вкладу процентна ставка за Вкладом встановлюється у розмірі, що визначений Комітетом з питань управління активами і пасивами Банку (надалі – КУАП) для відповідного строкового вкладу, і який є діючим на дату подовження строку зберігання Вкладу.
Відповідно до п. 2.6. Договору Вкладник зобов’язується не пізніше 5 (п’яти) календарних днів починаючи з дати укладання Договору внести Вклад у сумі, що визначена в п. 1.1. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору сума вкладу, а також сума нарахованих та не сплачених процентів повертається на картковий/поточний рахунок № Advokat24.top Вкладника, відкритий в Банку.
Полный текс, юридическую помощь по возврату депозита с Платинум банка можно получить предварительно записавшись по телефону 063-425-90-30, либо у нас на сайте.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі – Закон) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов’язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов’язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону, зокрема, Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 цієї ж статті Закону відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону, зокрема, Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Відповідно до ч 2 ст. 28 Закону Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
На підставі викладеного, вважаю,
Полный текс, юридическую помощь по возврату депозита с Платинум банка можно получить предварительно записавшись по телефону 063-425-90-30, либо у нас на сайте.
З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення та захисту моїх прав на Вклад за Договором, прошу:
У разі необхідності подання додаткових документів, просимо повідомити про це завчасно та належним чином наведеними вище засобами зв’язку (поштою, телефоном).
Питання про зміну національності. Мій дід білорус, так записано в свідоцтві про народження у батька. Але батько записаний вже українцем, а не білорусом, можливо помилилися, не знаю, адже начебто національність береться за батьком. І я відповідно українка. Вобщем, мене цікавить зміна національності: чи можу я змінити національність на білоруську, якщо мій батько не буде змінювати національність?
Відповідно до ст.11 Закону України "Про національні меншини в Україні" кожен громадянин України має право обрати національність або відновити національність, тобто змінити національність.
Крім того, відповідно до Конституції України кожен громадянин має право робити все, що не заборонено законом. Законом не заборонено відновлення національності, навпаки, воно прямо дозволено вищевказаним законом "Про національні меншини в Україні".
У законодавстві немає прямого визначення понять, що таке обрання національності і що таке відновлення національності. Таким чином, при визначенні значень понять "обрання" і "відновлення" національності необхідно керуватися загальним значенням зазначених слів і загальною логікою.
Виходячи із загальної логіки, обрання (вибір) національності означає, що національність може бути обрана громадянином за національністю матері або батька. Інших варіантів немає.
Відновлення національності означає, що можна обрати будь-яку національність по лінії матері або батька, тобто якусь національність, яка існувала раніше в роду.
З вашого запитання випливає, що ваш дідусь по батькові білорус, але ваш батько обрав собі національність по матері - українець. Це його право.
Право на відновлення національності дає вам право обрати не національність батьків, а національність їх і ваших попередніх предків. Яку б національність не обрав би ваш батько, він все одно народжений білорусом, тобто по лінії свого батька він є білорусом. Звідси випливає, що ви по лінії свого батька також є білоруської і, якщо у вас є діти, то ваші діти по вашій лінії є білорусами.
Відновити національність можна тільки через суд.
Имеет ли право на безбилетный проезд в общественном транспорте военный пенсионер, который вышел на пенсию по сокращению штатов в 48 лет и на момент увольнения из армии общий трудовой стаж 30 лет из них 18 лет - Военная стажа? Контроллеры общественного транспорта считают, что это право у пенсионеров вступает в силу только при достижения песионого возраста. Спасибо за ответ.
В соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 17 05. 1993 года № 354 и от 16 08. 1994 года № 555, право на бесплатный проезд в городском пассажирском транспорте общего пользования (кроме метрополитена и такси) и на пригородных маршрутах имеют пенсионеры по возрасту , которые получают пенсии по линии органов Пенсионного фонда (мужчины 60-летнего, женщины - 55-летнего возраста) и инвалиды независимо от вида пенсии. На военных пенсионеров, которые получают пенсии за выслугу лет, силу указанных постановлений не распространяется.
Из числа пенсионеров МВД право на бесплатный проезд всеми видами городского пассажирского транспорта (за исключением такси), автомобильным железнодорожным и водным транспортом пригородного сообщения и автобусами пригородных маршрутов в пределах Украины имеют инвалиды, ветераны труда и ветераны военной службы и ветераны органов внутренних дел.
Компания "Юридическая помощь в Одессе» © 2010 Все права защищены